Трагедія ніколи не повинна повторитись...

       Мало хто, напевно, ще тиждень тому  в Україні міг передбачити такий трагічний розвиток подій. Відносно мирне протистояння переросло в криваве побоїще. Пролилася кров українців. Ці події сколихнули всю Україну, весь світ, а, відтак, і наше село, адже серед мирних протестувальників у Києві були наші односельчани. 

    25 лютого зі стін Гірського НВК вчителі та учні з прапорами й запаленими свічками разом із настоятелем храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Гірське о. В. Подобівським "ходою жалоби" вирушили до пам'ятника "Борцям за волю України", де уже зібралося чимало жителів села. 

    Біля пам'ятного знака о. Василь відслужив поминальну панахиду за загиблими героями Майдану. Лунали слова священика про трагічні події лютневих днів у Києві, а люди не стримували сліз, і мовчки згадували усіх героїв. "Небесна сотня" - так ми називаємо тих, хто загинув, виборюючи волю та незалежність нашої країни; тих, хто закрив від куль своїм тілом український народ; тих, хто йшов уперед, виборюючи нову країну. 

    Після спільної молитви до всіх присутніх звернувся директор НВК С.С. Левицький, який продекламував уривок із послання Т. Шевченка "І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм...".  У ході акції прозвучали авторські поезії учнів НВК Пікулик Л., Дудич Г., Дудич Ю., Яреми М. про трагічні події на Грушевського.

    Молитва-реквієм закінчилася, священик тричі прочитав "Отче наш", усі присутні - "Богородице Діво". Гучно на ціле село лунав гімн України та "Слава!"  "Небесній сотні".

    Після скорботних промов та сліз біля підніжжя пам'ятника запалали вогники сотень свічок вічної пам'яті про "Небесну сотню". Кожен покидав захід із чіткими переконаннями, обіцяючи донести пам'ять про героїв до своїх нащадків та не дати історії стерти їхні імена.

                                                        Герої не вмирають! Слава Героям!